Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ провів черговий тренінг із психологічної підтримки
Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ провів черговий тренінг із психологічної підтримки для фахівців медійної справи та студентів-журналістів.
Про це пише Голос-Інфо з посиланням на Школу Журналістики
“Цього разу мова йшла про баланс ролей і внутрішніх статусів — і я знову переконалася, наскільки сильними та світлими є наші фахові журналістки й студентки журфаку, бо, зазвичай, більшість присутніх на заняттях – саме талановиті молоді жінки.
Попри постійні вимкнення світла, вражаючі до самої глибини серця важкі втрати й інші нескінченні виклики воєнного часу, вони прийшли – зацікавлені, уважні, натхненні. Прийшли не просто по нові знання, а щоб чесно подивитися в себе, на свої ролі, стани, свої внутрішні «я», які щодня борються в інформаційному полі за прозорість і людяність”, – зазначила тренерка, досвідчена психологиня Тетяна Бєлявцева.
Навчання починали з простого: визначали настрій, проговорили внутрішню погоду, рівень енергії, ресурсність тут і зараз. Часом у цій простій тестовій вправі з малюнками проступало щось значно більше – стомленість, невисловлені емоції, потреба у відпочинку, але також наполегливість, надія і вміння триматися попри все.
Ми говорили про деякі наші ролі: журналістка, переселенка, студентка, донька чи сестра, подруга, волонтерка, громадська діячка. Про те, як часто ми застрягаємо в одній ролі настільки глибоко, що починаємо забувати, хто ми ще є. Як легко загубитися в нескінченному новинному шумі. І як важливо вміти переключатися – щоб жити повніше життя, шукати нові сенси, бути гнучкими і стійкими, бачити нові перспективи й можливості.
Студентки й журналісти створили свої «карти ролей», ділилися в колі своїми відкриттями, знаходили те, що виснажує, і те, що наповнює. І кожного разу, коли ми торкалися теми гнучкості й усвідомленості, в аудиторії з’являлося відчуття тепла — ніби світло повертається навіть тоді, коли фізично його немає.
Виявилося, ми всі добре знаємо, якою тендітною може бути ця грань — між роботою, що надихає, і роботою, що тягне у виснаження. І як важливо час від часу зупинятися, озиратися й дозволяти собі бути різними: сильними, втомленими, веселими, зібраними, розгубленими. Головне – живими.
“Я безмежно вдячна всім, хто були поруч на цьому тренінгу, були відвертими і щирими у своїх відкриттях. Такі зустрічі дають ресурс, повертають віру в професію і в людей та нагадують: ми несемо світло далі. Навіть тоді, коли навколо темно”, – зауважила психологиня в розмові з координаторкою Центру журналістської солідарності Вікторією Плахтою.
Переглядів: 310
