Бурштинська громада прощалася із Захисником України — Кострюковим Володимиром Івановичем

Сьогодні Бурштинська громада з глибоким болем прощалася із Захисником України — Кострюковим Володимиром Івановичем. З ним прощалися рідні, друзі, побратими й усі, для кого його життєвий шлях став прикладом мужності, відповідальності та любові до України.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Бурштинську міську раду.

Тіло Захисника зустрічали на міській площі на колінах — у тиші, сповненій сліз, болю й великої шани. Під звуки муніципального оркестру люди схиляли голови, проводжаючи Володимира Івановича в його останній земний шлях.

Прощальна церемонія відбулася у Палаці культури. Разом зі священнослужителями громади звучала молитва за упокій душі Захисника. Зала була наповнена скорботою, тишею та невимовною вдячністю. Тут прощалися з чоловіком, який прожив гідне життя й до останнього залишався вірним присязі.

Володимиру Івановичу було 59 років.

Вік зрілої мудрості, життєвого досвіду, батьківської турботи та дідусевих мрій. Вік, коли хочеться жити для родини, онуків, миру і спокою. Але війна безжально втрутилася в його долю.

Володимир Кострюков народився 22 жовтня 1966 року в місті Донецьку. Після закінчення школи здобув професію в ПТУ №26, працював на шахті, проходив службу в армії. У 1988 році одружився, а в 1989 році у подружжя народився син — найбільша гордість і сенс життя.

У 1992 році разом із дружиною та сином переїхав до Бурштина. Місто енергетиків стало для нього другою домівкою. Тут він працював, жив, любив прості радощі життя.

Особливе місце в його серці займало озеро — з його тишею, краєвидами й улюбленою риболовлею. Він мріяв після війни гуляти там з онуками, жити спокійним мирним життям.

Коли війна прийшла на українську землю, Володимир Іванович не залишився осторонь. Не чекаючи повістки, добровільно став до лав Збройних Сил України, ставши на захист Батьківщини.

За своє життя він боровся так само мужньо, як і за Україну. Після тяжких поранень та тривалої боротьби Володимир Іванович помер у лікарні, до останнього залишаючись сильним, гідним і незламним.

Після прощання у Палаці культури траурна процесія рушила до храму Священномученика Йосафата, де відбувся чин похорону та спільна молитва за вічний спочинок Захисника.

Поховали захисника на Алеї Слави міського кладовища.

Війна забирає по-різному. І кожна така втрата — це невимовний біль для родини й усієї громади.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України.

Стежте за нами в соціальних мережах: Ютуб, Телеграм, Фейсбук та Інстаграм.