Психологи пояснили, чому завжди треба бути на боці дитини
Не можна грати на протилежній стороні. Ніколи. Навіть якщо дитина тисячу разів не права.
Якщо ви на одній стороні — то це ваша проблема. І ви разом будете її вирішувати.
Інакше дитина залишається одна.
Забирала сьогодні Саню зі школи. Поки чекала, мимоволі слухала розмову — мама якоїсь дівчинки спілкувалася з вчителькою. Дівчинка при цьому повільно одягалася неподалік. Вчителька дівчинкою була незадоволена. Відволікається, не любить математику, ручки втрачає, весь час стрибає, скільки можна стрибати, адже це школа, не дитячий сад.
Мама слухала вчительку і суворо дивилася на дочку.
– Чуєш? Аріна, ти чуєш? Підійди до нас!
Аріна у цей час понуро натягала на себе бузковий комбінезон. Потім вона довго боролася з шапкою, лямками портфеля, і нарешті знехотя підійшла ближче.
– Ти зрозуміла про що ми говорили? Ти погано поводишся. Мені доведеться розповісти все татові.
Дівчинка мовчки вивчала свої чоботи. Вони теж були бузковими, як і комбінезон.
– Тато може прийти до школи, я сама йому все розповім, — зауважила вчителька.
– Чудово! Аріна, ти чуєш? Завтра тато прийде до школи! — переможно закінчила мама.
Аріна продовжувала вивчати чоботи. Вона стояла навпроти матері і вчительки — одна. Вони удвох, з іншого боку. Навпроти. Білі проти червоних. Або навпаки.
І ось що я думаю. В цій конкретній ситуації я взагалі ніхто. Я не знаю ні маму, ні дівчинку, ні вчительку. Ні тим тата дівчини, якого зібралися завтра пригнати до школи.
Але я знаю одне.
В той момент, коли ти об’єднуєшся з кимось проти своєї дитини, нехай навіть на хвилинку, нехай по дрібниці, нехай по праведному приводу.
В цей момент ти її — дитину — втрачаєш.
Не можна грати на протилежній стороні. Ніколи. Навіть якщо дитина тисячу разів не права. Якщо ви на одній стороні — то це ваша проблема. І ви разом будете її вирішувати.
Інакше дитина залишається одна.
Все, що потрібно в цей момент — стати на бік дитини. Навіть просто фізично. Зробити крок і перенести своє обурене тіло на іншу сторону. Встати поруч. Не навпроти, а поруч. Все!
Ми — разом. Так, Х’юстон, у нас проблеми. Ми втрачаємо ручки і не любимо математику. І стрибаємо. Х’юстон, ти Х’юстон або скаковий кінь, ну скільки можна стрибати?
Але ми — разом. І ми — в бузковому.
Переглядів: 269