У коворкінг Івано-Франківського Центру журналістської солідарності вкотре завітали медійники з числа ВПО

«Повномасштабна війна, яка вже третій рік поспіль триває на території нашої країни, стала важким випробуванням для нас усіх. Переконана, що саме наша журналістська солідарність, готовність підкласти одне одному своє дружнє плече допомагають долати виклики сьогодення. В межах діяльності Центру ми з перших днів війни і дотепер намагаємося всіляко підтримувати журналістів у професії, а також студентів профільних кафедр, які здобувають фах журналіста. Наш Центр продовжує надавати всіляку допомогу і медійникам із підшефних областей – Херсонської, Чернігівської, Рівненської та Волинської. Наша зустріч є яскравим свідченням того, що журналістська солідарність, підтримка та допомога – важливі, особливо, коли наша країна перебуває в умовах війни», – зазначила Вікторія Плахта.

«Я, можна так сказати, ровесниця Івано-Франківського Центру журналістської солідарності. Якраз цими днями буде три роки, як я переїхала з свого рідного Ізюму Харківської області в Івано-Франківськ. Тоді, на початку повномасштабної війни, наше місто було під окупацією і довелося виїхати з рідного дому. Вперше зайшла в Центр через кілька днів після приїзду в Івано-Франківськ. Не знала тут нікого. Але одразу відчула доброзичливу атмосферу, і мені стало тепло на душі, комфортно. Почала знайомитися з людьми, відвідувати різні заходи та тренінги, походи в гори. І сьогодні, коли вкотре завітала в наш Центр журналістської солідарності, мені здалося, що я вже тут половину свого життя. Ми всі – одна родина. Вдячна особисто Вікторії Плахті за таку підтримку», – поділилася спогадами та враженнями Марина Трубнікова, журналістка-ВПО з м. Ізюма Харківської області.

«Так склалося, що у мене є родичі в Городенківському районі Івано-Франківщини. Тож, як розпочалося повномасштабне вторгнення окупантів на територію нашої країни, ми одразу поїхали шукати собі прихисток на Прикарпатті. Тут розшукала своїх колег-журналістів у районній газеті «Край». Почали співпрацювати. Вони посприяли всіляко, щоби я могла онлайн працювати над випуском нашої краматорської газети «Технополіс». Згодом, коли переїхала до Івано-Франківська, одразу зконтактувала з Вікторією Плахтою. Почала відвідувати тренінги, майстер-класи, а також долучатися до проведення занять для слухачів Школи журналістики, що діє при Івано-Франківській обласні спілці журналістів. І ще одне. Для мене пам’ятним і важливим є те, що тут, в Івано-Франківську, я вступила в лави Національної спілки журналістів України», – розповіла Віра Ільїна, журналістка з Краматорська Донецької області, заступниця редактора газети «Технополіс».

«В Івано-Франківську я віднедавна. На початку повномасштабної війни залишила Харків і виїхала за кордон. Майже три роки жила в Німеччині. Вивчала мову, проходила навчання з журналістики. Та врешті вирішила повернутися в рідну Україну. Адже розумію, що я вдома, маю певний професійний рівень і не треба починати все з нуля. Тут, в Україні, все рідне і знайоме. А який це кайф говорити рідною мовою! Обрала для тимчасового проживання Івано-Франківськ, оскільки вирішила, що тут безпечніше. З Івано-Франківським Центром журналістської солідарності познайомилася завдяки своїй харківській колезі Ані Черненко, яка очолює Центр журналістської солідарності в Харкові. Пані Вікторія Плахта приємно зустріла, поспілкувались, а також допомогла у вирішенні деяких питань, важливих для мене. Щиро вдячна», – зазначила Аліна Курлович, журналістка з Харкова, яка нині працює редакторкою ексклюзивів на 24 каналі.

«В Івано-Франківськ я приїхала в 2023 році. Дуже люблю гори і вирішила зупинитися тут. З Івано-Франківським Центром журналістської солідарності мене познайомив мій колега Роман Кривко. До речі, з перших днів роботи Центру він тут, у коворкінгу, готував матеріали та виходив онлайн в етер Українське радіо. Харків. Центру – моя любов і шанування. Центр – це ще одна родина! Вдячна за вашу підтримку, щирість і допомогу», – наголосила під час розмови Тетяна Кривоніс, журналістка, випускова редакторка Українське радіо. Харків.

«Я з журналістикою була пов’язана ще зі школи – очолювала редакцію шкільної газети. Після школи хотіла вступати на журналістику, але батько переконав мене стати економістом. Коли вчилася на економічному факультеті, то й там знайшла газету. Активно в ній працювала. Надалі в моєму житті все так складалося, що журналістика завжди була поруч. Нині я фотографиня. Займаюся цим професійно. Маю соціальний проєкт, в якому треба і писати, і фотографувати. А ще маю бажання вступити в Національну спілку журналістів», – зазначила Анастасія Сукачова.