Указом Президента України мешканцеві Лисця Ярославу Марціновському посмертно присвоєно звання Героя України

Ярослав Михайлович Марціновський народився 30 вересня 1986 року в селі Ценява Коломийського району. Закінчив Коломийський індустріально-педагогічний фаховий коледж, працював на будівництві в Києві. В 2015 році одружився з мешканкою Лисця Марією Снігур, через три роки в них народилася донечка Надійка.

Пише Голос-Інфо, посилаючись на Лисецьку селищну раду.

Ярослав, який мав «золоті руки», зробив ремонт у хаті діда дружини, й після народження дитини молода сім’я переїхала жити в Лисець.

Подружжя Марціновських любило подорожувати, особливо мандрувати Карпатами, будувало плани на майбутнє. Та їх безжально поламала війна. Ярослав під час строкової військової служби був гранатометником. І коли в серпні 2022 року став на захист України, ця спеціальність знадобилася вже у воєнний час.

Спочатку 47-ма окрема механізована бригада «Маґура», де служив Ярослав Марціновський, проходила підготовку на Закарпатті, потім бойове злагодження – на Житомирщині. Дружина Марія приїхала до чоловіка в Житомир, і, як виявилося, це була їх остання зустріч. У травні 2023 року «Маґуру» передислокували в Запорізьку область, де мав відбутися контрнаступ.

Восьмого червня 2023 року гранатометник 47-ої бригади Ярослав Марціновський на псевдо «Цимбал» загинув у бою поблизу села Новоданилівка Запорізької області. Його поховали в рідному селі Ценява, на прохання батьків. За виявлену відвагу та мужність при захисті Батьківщини воїна посмертно нагородили відзнакою Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину».

Указом Президента України Володимира Зеленського від 11 грудня цього року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові солдатові Ярославу Марціновському посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Сьогодні дружина Героя України Марія Марціновська працює фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Лисецької селищної ради. Їй легше знайти спільну мову з такими, як вона, рідними загиблих воїнів, ветеранами, бо знає їх проблеми, пережила біль утрати на війні рідної людини.