Житлова політика по-новому: що це означає для мешканців міста

Вчора Верховна Рада України прийняла Закон України «Про основні засади житлової політики».

Про це пише Голос-Інфо з посиланням на Mykhailа Smushakа

Даним законом визнано такими, що втратили чинність Житловий кодекс України та Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

Зміни, безперечно, давно були на часі, бо не можна у 2026 році керуватися Житловим кодексом, прийнятим у 1983 році та законом від 1992 року.

Наразі ще немає остаточного тексту прийнятого нового закону, але є законопроєкт № 12377. На його основі надаємо для мешканців декілька ключових змін і рефлексій, бо сьогодні на квартирній черзі в Івано-Франківській міській територіальній громаді перебуває 11781 особа. Дехто вже на черзі по 30 років і більше. Тому зміни надзвичайно актуальні і важливі.

1. Найважливіші зміни та новації:

1.1. Перехід від «квартирної черги» до житлової політики європейського типу

Це ключова зміна філософії.

Фактично Закон:

• остаточно ховає радянську модель «безкоштовної квартири від держави»;

• закріплює ринково-соціальну модель, де:

• держава не гарантує житло кожному,

• але гарантує механізми доступу до житла.

Це видно з:

• акценту на оренду, а не лише власність;

• поняття соціального житла з диференційованою платою, а не «раз і назавжди»;

• фінансово-кредитних механізмів замість «надання квадратних метрів».

1.2. Закон вперше розділяє:

• соціальне житло

• доступне житло

• службове житло

І чітко фіксує:

• що соціальне житло — це оренда, а не прихована приватизація;

• що розмір плати залежить від доходу домогосподарства;

• що держава перестає бути «власником навіки», а стає менеджером житлового фонду.

1.3. Єдина інформаційно-аналітична житлова система

Потенційно вона дозволить:

• бачити реальні житлові потреби, а не «черги на папері»;

• уникати подвійних пільг;

• планувати житлову політику на основі даних, а не політичних рішень.

1.4. Посилення ролі громад (ОМС)

Закон чітко зміщує центр ваги на рівень територіальних громад:

Громади:

• формують житловий фонд;

• управляють ним;

• приймають рішення про надання соціального й службового житла;

• розробляють власні стратегії житлової політики.

Це відповідає децентралізації, але одночасно:

• різко підвищує відповідальність;

• створює ризик великої нерівності між сильними й слабкими громадами.

2. Відповідність європейським стандартам

Закон дуже добре корелює з:

• Європейською соціальною хартією;

• практиками Німеччини, Австрії, Нідерландів, Скандинавії.

Ключові європейські принципи, які тут присутні:

• житло як соціальне право, а не подарунок;

• оренда як нормальна форма проживання;

• запобігання концентрації бідності;

• безбар’єрність і універсальний дизайн;

• стратегічне планування на основі даних.

3. Соціальна інтеграція — сильна, але поки декларативна

Принцип змішаних районів і недопущення гетто — це абсолютно європейський підхід.

Але:

• у Законі немає механізмів, як саме громада має цього досягати;

• немає прив’язки до містобудівних інструментів (зонування, ДПТ, квот).

4. Баланс прав власника і орендаря

Закон намагається:

• захистити право власності;

• одночасно створити прозорі орендні відносини.

Це відповідає європейській логіці, але:

• без змін до Цивільного кодексу і податкового законодавства ефект буде обмежений;

• ринок оренди в Україні досі напівтіньовий.

5. Наскільки Закон буде ефективним на практиці?

Цей Закон:

• правильний за духом і логікою;

• європейський за змістом.

Але прочитавши його, перше враження – це швидше не Закон, а декларація. Він дуже рамковий, без жодної конкретики. Тому вбачаємо у ньому низку ризиків;

Ризик №1 — підзаконні акти

70% реального змісту цього закону має бути визначено у постановах КМУ. Якими вони будуть і коли, наразі, не зрозуміло. На мою думку це мало бути виписано саме в законі.

Ризик №2 — фінансування

Без:

• стабільних бюджетних програм,

• коштів донорів,

• державно-приватного партнерства,

соціальне й доступне житло залишиться на папері.

Ризик №3 — кадрова спроможність громад

Багато громад:

• не мають фахівців з житлової політики;

• не вміють управляти житловим фондом;

• не готові до складних орендних моделей.

Як підсумок, загалом закон правильний і потрібний, але він тільки перший крок на шляху реформування системи житлової політики в Україні. Його ефективність на 90% буде залежати від якості підзаконних актів і адміністрування. Також дуже важливою має бути інтеграція нової єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи з реєстрами доходів, ВПО, соцзахисту тощо. Також потрібно буде провести велику методичну роботи щодо реалізації цього закону. Автоматично він точно не запрацює.

Стежте за нами в соціальних мережах: Ютуб, Телеграм, Фейсбук та Інстаграм.