Франківський воїн медичного фронту

Ярослав Богак – судинний лікар-хірург, вже майже два роки перебуває на військовій службі. До війни працював у відділенні судинної хірургії Івано-Франківської ОКЛ, в березні 2022-го пішов добровільно в армію. Нині служить військовим хірургом у Краматорську, отримав звання старшого лейтенанта.

Пише Голос-Інфо з посиланням на КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради

“Останнім часом доукомплектувалися госпіталі в Слов’янську, Дружківці, Покровську, і в мене стало менше судинної роботи, – розповідає він телефоном. – Але в нас постійно є робота. От зараз на стабілізаційному пункті знаходжусь. Тут ми надаємо бійцям першу медичну кваліфіковану допомогу і далі відправляємо їх в госпіталі. Час від часу їжджу на такі чергування, заміняю інших лікарів”.

Про людей і мишей

З його слів, зараз Краматорськ стали трошки менше “утюжити”, і місто віджило. Відкрилися нові піцерії, магазини, стало більше людей і машин. Навіть вуличне освітлення вмикають до 9-ї години вечора. Буквально за останніх 4-6 місяців так все змінилося. 

“До нас в лікарню вже не привозять скопом купу поранених. Медичне сортування йде більш грамотно, налагоджено. Важчих пацієнтів відправляють у військові госпіталі, легших до нас віддають. Тобто всі кінцівки ми робимо. Деколи артерії нам віддають, деколи їхні судинні хірурги справляються”, – додає Ярослав.

Лікар жартує, що в армії став ще й спеціалістом по рубанню дров: “Якось три дні рубав дрова тут, на селі. Так мені захотілося. Крім того, помагав воду носити, продукти. В армії ти стаєш універсальним чоловіком”. Також їм там доводиться самим ремонтувати машини, і він “навчився розбиратися і в машинах, і в шинах, і у всьому решта”. 

Якщо ж немає роботи, то Ярослав читає книжки, йому подобаються військові романи. Недавно, наприклад, прочитав історичний роман Юрія Сороки “Іван Богун” у двох томах. Зараз читає Кокотюху, прочитав “Червоний”. Це допомагає трохи розслабитися… 

Зі свого нинішнього військового життя відзначає такий момент: “Стільки мишей в житті не бачив ніколи, скільки тут побачив. Щоб по мені бігали миші, по голові, такого не було ще ніде”.