Як не боятися повістки? Підготовка до мобілізації: практичні поради

Поради, Суспільство

Боїтеся отримати повістку? А заяви, що всім чи майже всім чоловікам у країні доведеться воювати, лунають дедалі частіше. Тому краще спорядитися заздалегідь. Бо коли ти готовий — ти впевнений, і тоді не так страшно. Повістка не стає несподіванкою.

Військовий офіцер і колишній журналіст Андрій Качор, який проводить тренінги для цивільних про підготовку до перебування у війську, розповів hromadske, як саме це зробити. Психологічно, фізично та матеріально.

Не одружений — женися, не маєш заповіту — пиши

Я хотів би пояснити прості речі, які дозволять чоловікам ставитися до отримання повістки спокійно і потрапити на війну з певним контролем над своїм життям. Він знадобиться і жінкам, які хочуть долучитися до війська. Ці спостереження я зробив із власного досвіду і розвідувально-диверсійного підрозділу, у якому я служив.

Страшно всім. Питання не стільки в тому, як страх подолати, а як його контролювати.

Головне — психологічно налаштуватися, вирішити для себе, що ти підеш на війну. Рано чи пізно. Тут може бути така мотивація: військові мають честь захищати свою країну, їм не соромно перед рідними, перед дітьми, які запитають колись: «Тату, а що ти робив під час війни?».

Крім цього, ви маєте пріоритетне право нищити росіян. Бути ж цивільним на війні — найгірше. Після перемоги суспільство хоч-не-хоч поділиться: на тих, хто воював і тих, хто ні. Вирішуйте наперед, як ви почуватиметеся і в якому таборі хочете опинитися на все життя.

Ухвалення рішення само собою заспокоює. Далі — процес підготовки, конкретні дії теж утихомирять стрес.

Має значення, щоб ви були на одній хвилі з рідними, щоб вони розуміли й приймали ваше рішення. А не падали в ноги: «Не пущу!» чи не телефонували на передову: «Чого ти туди пішов?». Тому доведеться пояснювати, казати, що ви не боїтеся отримати повістку, позиціювати себе як захисника країни.

Варто припустити, що може трапитися найгірше: полон, зникнення безвісти, загибель.

А оборонець, скажімо, не розлучився з попередньою дружиною, а живе в цивільному шлюбі з іншою, має дітей. Тоді дуже важко розв’язувати питання отримання родичами грошового забезпечення бійців, виплат після загибелі.

Варто подумати про рідних заздалегідь, щоб не довелося вирішувати це в судовому порядку. Часто трапляються історії, коли захисники приїздять у відпустки на кілька днів і дуже швидко одружуються. Написати заповіт теж не буде зайвим.

Часто трапляється так: людина на фронті має готуватися до першого бойового виходу, а вона в гарячці телефонує мамі чи дружині, передає пін-коди від карток, паролі від соцмереж тощо. Зрозуміло, що це стрес, тому ці речі бажано виписати спокійно перед походом до війська десь на аркуші й залишити людині, якій довіряєте. Це саме стосується нотаріальних документів: права на власність тощо.

Всі ваші особисті документи, абсолютно всі: від свідоцтва про народження до додатка до шкільного атестата з оцінками, копіями паспортів усіх близьких родичів раджу мати. Так багато документів, як в армії, у мене не вимагали ніде. Їх треба пофоткати на телефон собі й окремо мати у файлику роздрукованими хоча б по одному екземпляру.

Як і де готуватися, якщо ти цивільний: вишколи та тири 

Я пішов воювати спершу до ТрО. Окрім професійних інструкторів, нам також допомагали тренуватися 20-річні пацани, які грали у страйкбол (воєнна тактична бойова гра в команді, де ведуть бій із точних копій зброї безпечними кульками. Максимально наближена до реальних бойових дій — ред.). Вони знали, як працювати у двійках і трійках, як зачищати будівлю, пересуватися міськими вулицями.

Зараз активна фаза війни, і цивільне населення може підготуватися, поки ще є час. Обов’язково пройти курси з такмеду. Їх багато, є безоплатні. Є на кілька годин, є на кілька днів.

Знання, здобуті там, згодяться і в цивільному житті, бо ракети в міста прилітають, ДТП трапляються. На війні не завжди біля вас буде медик, ви рятуватиметеся самі або допомагатимете побратиму. Треба так натренуватися, щоб машинально накладати турнікет чи оклюзійну пов’язку. Але самих курсів може бути замало: купіть тренувальні турнікети по 10 доларів, вчіться самі й навчіть свою родину.

Не зайве походити в тир навчитися стріляти. Пройти вишкіл, курси для підготовки цивільних, їх зараз дуже багато. Не скрізь дадуть справжню зброю, радше дадуть копії, але вони так само розбираються і мають відповідну вагу, можна з ними побігати.

На таких вишколах тренують, прокачують реакції, інстинкти. Добре, якщо є можливість навчатися на полігоні. Там лунатимуть імітовані вибухи та постріли. Це допоможе не розгубитися і не панікувати, коли боєць уперше потрапить під мінометний обстріл.

Крім того, на таких вишколах добре видно свої слабкі місця, які варто підтягти. Загалом усім треба тримати себе у нормальній фізичній формі: бігати, ходити до тренажерного залу. Якщо про журналіста кажуть: ноги годують, то піхоту ноги рятують. Насамперед на війні навантаження ляжуть на ноги, суглоби й спину. У мене через тиждень тренувань попухли ноги — це результат непідготовленості. У когось посипалася спина.

Тренуйтеся. Качайте ноги, спину, підійматися без ліфта з вантажем. На війні на вас буде бронежилет, зброя, рюкзак — це щонайменше 20 кг ваги. А ще додайте гранатомет, постріли до нього, міни — то вийде й усі 30 кг.

Попіклуйтеся про здоров’я до мобілізації. Про все, крім зубів

Раджу всім полікувати всю свою «хроніку», ви собі подякуєте, навіть якщо не підете на війну. В окопі ж до вас ніхто спину вправляти не прийде і зуби лікувати теж.

Якщо ви станете військовослужбовцем, то зуби вам протезуватимуть або безплатно, або значно дешевше. Тому саме на це не витрачайте кошти. Хіба на гострі випадки, які не можна відкласти.

Специфічні ліки беріть із собою, ви краще знаєте свої хвороби. У медика їх може не виявитися. Обов’язково підпишіть, покладіть до своєї аптечки.

Аптечку та її вміст не радитиму, я не фахівець, про це розкажуть інструктори на курсах із такмеду.

Плитоноску, тактичні навушники, балістичні окуляри купуємо обов’язково

Плитоноску, тактичні навушники, балістичні окуляри купуємо обов’язково

Плитоноску, тактичні навушники, балістичні окуляри купуємо обов’язково

Бронежилет. В армії вам, найімовірніше, видадуть плитоноску чи бронежилет. Та це така річ, яку треба вибирати конкретно під себе. У війську нормально з постачанням, але з розмірами не дуже. Цей предмет захищатиме ваші життєво важливі органи й судини, тому краще обирати його у спокійному цивільному стані. Вже пізніше можна поміняти, вибрати плити того класу, який захочете.

Бронежилети бувають різних видів, є такі, що закривають бокові частини. Ви завжди шукатимете баланс між рівнем захисту й мобільністю. Якщо ви в розвідувальному підрозділі й треба бігати, то оберете друге. Якщо вам сидіти в окопах місяцями, там треба мати боковий протиуламковий захист, то оберете перше. Але, на жаль, наперед цього не передбачиш.

Форма. Багато хто вважає, що в армії вам видадуть усе або нічого. Насправді — все десь посередині. Форму вам видадуть. Та вона буває різною: одного року її відшивають приємною, м’якенькою, коли взимку в ній тепло, а влітку — не спекотно. Іншого року вона на дотик, наче зі скла. До того ж горить, плавиться і прилипає до тіла. Якщо вам не пощастить, то одягатимете її на шикування й урочисті заходи. А тренуватись і виходити на позиції будете в тій формі, у якій зручно й комфортно. Її доведеться купити. Навряд чи командир зробить зауваження, бо він зацікавлений, щоб ви вижили й нормально воювали.

Взуття. Від держави ви отримаєте досить якісне взуття, тому можна купувати інше за бажанням.

Термобілизна. Вона потрібна не лише для зими. Навесні ви виходитимете в походи дуже рано, коли ще холодно. Треба буде повзати в чомусь легенькому, під що одягнете термобілизну, яка максимально зберігає тепло. Термошкарпетки, штани, кофта — все має бути дуже якісним. Вам можуть сказати, що йдете кудись на пів дня, а ви залишитеся там на тиждень. Скажете собі «дякую», що на вас одягнені речі, які вас зігрівають.

Цивільний, спортивний одяг та взуття. Ви не воюватимете 24/7. Ви спатимете, їстимете, займатиметесь спортом. Інколи виникатимуть ситуації, коли заборонено виходити у формі й знадобиться цивільний одяг. Але буває так, що хлопці у футболках і гумових капцях виходять на ринок у якомусь місті, а продавчині кажуть: «О, ви воєнні». Не знаю, як, але вираховують.

Наколінники й тактичні рукавички. Наколінники, найімовірніше, видадуть. Треба дві пари: одні вишиті в штани, інші — накладні. Ви будете постійно падати. Переважно на битий бетон, скло, арматуру. Рукавчики не дадуть, тому бажано придбати. Вони — мастхев.

Тактичні навушники. Їх не видадуть, а вони дуже треба. Навіть якщо ви не братимете участь у бойових діях із перших днів, звуки на полігонах вас постійно нервуватимуть, заважатимуть вам. Навушники дадуть можливість спокійно навчитися стріляти з різної зброї. Вони захищають ваш слух, вашу голову.

Балістичні окуляри. Ще один мастхев нинішньої війни. На них точно не можна економити. Очі багатьох моїх побратимів врятовані саме завдяки цим окулярам. Уламок може бути мікроскопічним. У тілі ви його не відчуєте, а око відреагує відразу.

Ліхтарі. Мати два налобні: один із USB-зарядкою, інший — на батарейках. Якщо USB десь розряджається, і немає можливості його підзарядити, то використовуйте той, що на батарейках. Бувають ліхтарі, де ці функції поєднані.

Повербанк. Два мінімум. Що більше їх, то краще, багато з них трощаться уламками, вони швидко зношуються.

Телефон кнопковий. Інколи хлопці беруть його разом зі смартфоном на випадок, якщо той загубиться чи розіб’ється. Інколи смартфони заборонено брати, тому кнопковий — єдиний варіант. Заряджений і вимкнений.

Годинник. Потрібен, коли не можна брати телефон, а треба бути в певній точці в певний час. Також потрібен, щоб вказати час на турнікеті, звіритися із секундоміром, коли рахуєш дихання пораненого побратима без свідомості.

Мультитул. Хороший. Це штука, яка і в цивільному житті знадобиться.

Армований скотч. Ним можна заліпити просто все. Я бачив, як ним заліплювали побитий кулями вертоліт, який потім летів далі. Його можна використати замість оклюзійної наліпки (спеціальний пластир із клапаном для закриття ран у грудній клітці — ред.) і врятувати життя.

Набір посуду. Свій. Максимально зручний.

Лопата. Ви копатимете часто й багато. Вона має бути легенька, якісна, гостра, не ламатися. Від неї залежить ваше життя. Вони бувають різних розмірів, беріть під себе. У цивільному житті вона теж знадобиться.

Паракорд (шнур). Легенька й недорога річ. Він їсти не просить. Так само й карабіни. Що більше їх, то краще.

Каримат. Його видадуть, але він буде незручний. Бажано брати розкладний або самонадувний. Потім собі подякуєте.

Рюкзаки та баул. В ідеалі — два рюкзаки різного розміру й об’єму та баул. Вони потрібні для бойових завдань: маленький штурмовий — для одного роду завдань, більший — для інших завдань. Баул — це ваша умовна шафа, у якій лежить усе. Із собою постійно ви його носити не будете. Він потрібен, коли мінятимете місця дислокації. Ви все в нього склали, закинули в машину. Бажано, щоб він був водонепроникним, бо лежати у вантажівці він може довго.

Все треба підписувати. Не тому, що вкрадуть, а тому, що у всіх усе однакове, і плутатиметься під час переїзду. Також це допомагає ідентифікувати тих, хто залишився на полі бою.

Де взяти гроші

Якщо скупити все, виходить чимала сума. Кілька десятків тисяч. Після тренінгу були запитання, де брати кошти на це.

Багато з перерахованих речей у чоловіка мають бути й так: мультитул, спортивний одяг, спальник, каримат.

У кожного, хто збирається до війська, є родичі, колеги, які можуть допомогти. Якщо питання однаково лишається, то можна купити лише плитоноску, бо її точно треба міряти. Решту можна замовити вже у війську. Ви отримаєте грошове забезпечення. Щось видадуть. Не сподобається — докуповуєш.

Якщо пощастить, потрапите в більш-менш розпіарений підрозділ. У вас будуть системні волонтери, які його забезпечують. На крайній випадок у кожного підрозділу є своя казна, до якої складають кошти всі хлопці. Критичної проблеми, за що купити штани, не буде.

Як знайти собі місце в армії згідно зі знаннями та уміннями 

Щодо вашої спеціалізації є два варіанти. Перший: вас зустріли на вулиці працівники ТЦК, вручили повістку, ви приходите до військкома. А там кажуть: «О! Дивись, ти схожий на кулеметника. Будеш кулеметником». І ви потрапляєте в армію, перед цим ніколи не бачивши того кулемета.

Другий (якщо ви відповідально ставитеся до свого життя): знаходите підрозділ, у якому хочете воювати (у кожного є знайомі у війську, які можуть розповісти, що де і як), і дивитися, які там є вакансії. І проситеся на посаду, де ви можете бути більш ефективним.

Адже кожна людина має певну професію в цивільному житті й може знайти собі відповідну вакансію у ЗСУ. Або ви вмієте щось таке, на що є попит. Скажімо, кермуєте фурою, водним катером, знаєте англійську. Багато цивільних умінь на вагу золота у ЗСУ.

Наприклад, усі підрозділи хочуть бути публічними, щоб їхню роботу бачили і їм допомагали. Якщо ви фотограф, оператор, спеціаліст зі зав’язків із громадськістю, то допоможете своєму підрозділу. Ви також будете тією людиною, до якої будуть підходити й казати: «Андрюхо, а можна, щоб у наступному ролику я теж був?».

Якщо відкриваєте список вакансій і нічого із запропонованого не вмієте, і не хочете бути кулеметником, то обираєте те, чого можна навчитися. А потім пишете в бригаду: «Я таке-то вмію, візьмете?». Наприклад, можна закінчити курси керування БпЛА в бойових умовах. Вам дадуть сертифікат, і якщо ви реально вмієте це робити, найімовірніше, вас поставлять на цю посаду. Бо оператори дронів дійсно в дефіциті.

Умовно кажучи, кожен із нас може стати кращою версією себе, освоїти нову професію чи навчитися чогось нового, скажімо, водити авто з кермом із правого боку. Я вже не кажу про уміння дбати про своє здоров’я і фізичний стан.

З іншого боку, ніхто не приходив на фронт універсальним солдатом. Всього навчались у процесі. Але якщо є можливість і час підготуватися, то вже треба починати.

Джерело



Переглядів: 302
banner